Сублімація (відеопоезія) Андрій Тужиков
ковтаю прозорі камені в знак моєї тугиза твоїми вінілами та інерцією твоєї ходи
пам'ятаєш як ми конспектували наше кохання на зап'ястях ?
шипіння порожніх хвиль нагадує мені про них
про спільні трапези
сексуальні девіації
запах резини на пальцях
змушує мене блювати в чашки ранкової кави
дихаю фреоном з чеського холодильника
в знак атрофованості міокарда
до твоїх рухів, поглядів, натяків
всі наші платівки відіграли джаз
тепер ми в різних запилених кімнатах
однієї хрущівської квартири
збираємо каміння в сірникові коробки
доки хтось з нас не викинеться з балкону
на якому твоя матір тримає квіти
0 comments